100 років кафедрі інфекційних хвороб

Історія кафедри інфекційних хвороб Дніпровського медичного університету розпочинається з 1927 р., коли на базі міської інфекційної лікарні професором Марією Балтазарівною Станішевською було розпочато викладання інфекційних хвороб, як окремої дисципліни.

У травні 1913 року Марія Станішевська успішно захищає докторську дисертацію на тему «Патологоанатомічні зміни кісткового мозку при інфекційних хворобах: віспі, чумі, холері» і стає першою в історії Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет імені I. I. Мечникова) жінкою - доктором медичних наук. У присутності професорів університету, Марія Балтазарівна прочитала пробну екзаменаційну лекцію на право працювати приват-доцентом «Про сучасні засоби запобігання та лікування черевного тифу». Лекція була представлена настільки блискуче, що М. Б. Станішевську відразу було зараховано на посаду приват-доцента університету, вона стала першою жінкою на цій посаді в Україні.

Серед видатних здібностей М. Б. Станішевскої  визначали вільне володіння французькою, німецькою та англійською мовами.

У 1919-1920 роках Марія Станішевська працювала лікарем у військовому шпиталі Одеси. На початку 20-х років була доцентом кафедри інфекційних хвороб Одеського медичного інституту. У 1920 році в підручнику для медичних шкіл виходить стаття вченої «Натуральна віспа».

Від 1927 року М.Б. Станішевська починає викладати інфекційні хвороби як окрему дисципліну, очоливши кафедру інфекційних хвороб у Дніпропетровському медичному інституті — нині Дніпровському державному медичному університеті. Наукові роботи у цей період були присвячені проблемам дифтерії, кору, сибірки, віспи та інших захворювань. Відомими стали монографії вченої: «Інтубація» і «Дифтерія та ангіна», в основі яких – власні спостереження та значний клінічний досвід щодо особливостей перебігу захворювання, діагностики та лікування дифтерії.

М.Б. Станішевська проживала по вулиці Канатній, на території інфекційної лікарні, з якою тісно пов’язаний професійний шлях співробітників кафедри декількох поколінь. Історія інфекційної лікарні починається з 1908 року з часу відкриття під час епідемії холери холерного барака на вулиці Канатній міста Катеринослава  (нині — м. Дніпро). Крім двох епідемій холери, які тривали протягом декількох років, натуральна віспа і черевний тиф також не залишали місто. В 1927 році інфекційна лікарня на вул. Канатній стає головною клінічною базою кафедри інфекційних хвороб Дніпропетровського медичного інституту (ДМІ) на чолі з професором М.Б. Станішевською, яка безпосередньо бере безпосередню активну участь у боротьбі з епідеміями небезпечних інфекційних хвороб у м. Дніпропетровську (нині — Дніпро).

М. Б. Станішевській належить розділ «Сибірська виразка» в фундаментальному двотомнику з інфекційних хвороб (1938), у створенні якого брали участь такі видатні інфекціоністи того часу як Н.К. Розерберг, С.В. Вісковський, С.І. Златогорів, П.Ф. Здородовський та інші.

Професор Марія Станішевська була видатним вченим та талановитим клініцистом – інфекціоністом, блискучим педагогом, присвятивши значну частину життя вихованню та підготовці молодого покоління лікарів і вчених.  У період діяльності М.Б. Станішевської на посаді завідувача, на кафедрі інфекційних хвороб (1927-1937 рр.) працювали такі висококваліфіковані клініцисти, як Т.Я. Подільський, А.А. Єгер, М.М. Розергард та Є.Г. Попкова.

Наукову спадщину видатного вченого, відданого медицині, сильної творчої особистості професора М.Б. Станішевської по сей день старанно зберігають співробітники кафедри інфекційних хвороб.

Подальшому розвитку медицини та науки завадила Друга світова війна. Місто Дніпропетровськ було окуповано, інститут евакуйовано, але Євгенія Георгіївна залишилася у Дніпропетровську. Під час Другої світової війни роботою лікарні керував головний лікар Хохуля Олександр Федорович. В цей період Євгенія Георгїівна Попкова, яка була начмедом, очолила групу підпільників, які геройськи діяли на території інфекційної лікарні. Лікар подавала на комісію під різними прізвищами нібито самих безнадійних хворих, домагаючись їх звільнення. Підпільна група інфекційної лікарні сприяла звільненню з таборів, за різними даними від 900 до 1500 військовополонених, надала медичну допомогу понад 5000 тяжко хворим полоненим. Підпільники уберегли багатьох військовополонених від депортації в фашистську Німеччину. Завдяки самовідданій діяльності лікарів, з концтабору на Дніпрі,  під виглядом небезпечних інфекційних хвороб (на той час лютував черевний тиф) на лікування до інфекційної лікарні було переведено та, таким чином, врятовано сотні військовополонених, у тому числі командирів та політпрацівників. Історія діяльності підпільної групи інфекційної лікарні Дніпропетровська була занесена до «Історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.». Про щоденний подвиг героїв-медиків можна прочитати у повісті Ігоря Голосовського «Коли палав широкий Дніпро» (1962), заснований на документальних оповіданнях та спогадах очевидців. 

 «Підпільники, самі люди великої відваги, захоплювалися мужністю свого керівника – Є.Г. Попкової», так описав мужність Євгенії Георгіївна письменник  П. Решива у книзі «Герої підпілля».  

У 1943 р. Є. Г. Попкова була заарештована, проте їй вдалося втекти і після визволення Дніпропетровська від німецько-фашистських загарбників

вона повернулася до виконання обов'язків завідуючої кафедрою.

 До 1938 р. у Дніпропетровському медичному інституті поділу дисциплін на загальні та дитячі інфекції не було. Саме з цього року інфекційні хвороби дитячого віку виділено у самостійний курс при кафедрі педіатрії, читання якого було доручено доценту І.М. Розенгардт. З 1947 курс вела О.І. Розі, педіатр за фахом, а у грудні 1948 р. у Дніпропетровському медичному інституті засновується нова кафедра – дитячих інфекційних хвороб, першою завідувачкою якої стала доцент Є.Г. Попкова, яка керувала кафедрою до 1956р. Науковий напрям кафедри – вивчення патогенезу інфекційних захворювань. За цей час під її керівництвом були захищені 2 кандидатські дисертації. У 1954 р було опубліковано монографію Євгенії Георгіївни «Інтубація».

З серпня 1956 року наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР вчена була переведена в створений Запорізький медичний інститут удосконалення лікарів (ЗМАПО) на посаду завідуючої кафедрою інфекційних хвороб. У 1966 році Є.Г. Попковій присвоєно вчене звання «професор». Багатогранна трудова діяльність Євгенії Георгіївни була відзначена урядовими нагородами - Орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», Почесним знаком «Відмінник охорони здоров'я».

У 1975 році, з нагоди 30-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною, на прохання колективу лікарні та групи врятованих колишніх військовополонених, за великі заслуги перед народом і за розвиток інфекційної служби, Наказом Ради Міністрів СРСР інфекційній лікарні міста Дніпропетровська було присвоєно ім'я керівника геройського підпілля – професора Євгенії Георгіївни Попкової. З цього часу комплекс будівель лікарні визнані державою, як історичний пам'ятник. А в адміністративному корпусі на честь Євгенії Георгієвни відкрито меморіал. У Дніпровському державному медичному університеті свято шанують пам'ять професора Євгенії Георгіївни Попкової. Щорічно проходять традиційно змагання співробітників університету, які присвячені пам’яті видатної вченої.

У патології дитячого віку інфекційні хвороби займають одне з провідних місць. Фізіологічні особливості дитячого організму зумовлюють своєрідність розвитку інфекційного процесу та імунологічних реакцій, що відбивається на клінічному перебігу інфекцій у дітей та потребує особливого підходу до питань терапії. Обслуговування хворої дитини та профілактика інфекцій серед дітей також має багато особливостей. Усе це стало підставою виділення на педіатричних факультетах медичних вузів окремо кафедр дитячих інфекційних хвороб.

З 1948 р. у Дніпропетровському медичному інституті на базі обласної інфекційної лікарні існують дві кафедри — кафедра інфекційних хвороб та кафедра дитячих інфекційних хвороб, кожна з яких багата на свою історію. Колективи обох кафедр зробили чималий внесок у сучасну медицину та виховання молодого покоління лікарів.

У 1956 р. після того, як Є.Г. Попкова була направлена до Запоріжжя для становлення кафедри інфекційних хвороб ЗМАПО, завідувати кафедрою дитячих інфекційних хвороб призначено кандидата медичних наук, доцента Г.В. Левина. Під її керівництвом створюється єдиний напрямок наукової тематики кафедри, присвячений вивченню інфекційного гепатиту. З 1952 р. при кафедрі починає свою роботу науковий студентський гурток.

Всі роки з часів заснування співробітники кафедр вели активну наукову, педагогічну та лікувальну діяльність. У різні роки кафедри очолювали такі видатні вчені як професор І.І. Левін (1948–1957), професор О.І. Трипольська (1957-1978), професор В.І. Бичкова (1978-1986), доцент Г.В. Левіна (1956-1968), доцент І.В. Штирьов (1968-1979), професор Н.В. Бєляєва (1979-1994), доцент Н.С. Суременко (1986-2008), професор Л.Р. Шостакович-Корецька (1994-2008 та 2008 – 2020 рр.).

У 1948 р. кафедру інфекційних хвороб очолив відомий інфекціоніст, видатний вчений, який за свої професійні досягнення був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора — Ісаак Ілліч Левін.

Під керівництвом професора І.І. Левіна (1948–1957) колектив співробітників кафедри інфекційних хвороб Дніпропетровського медичного інституту вивчав функціональний стан печінки у зв'язку з імунологічними порушеннями при черевному тифі (Левіна Г.В. та Паталах П.К.), хронічній дизентерії (Трипольська О.І. ), скарлатині (Круть А.П.), інфекційному гепатиті (Бєлікова В.А.).

З 1957 р. кафедру інфекційних хвороб очолила професор Алевтина Іллівна Трипільська, яка продовжувала науковий напрямок професора І.І. Левина.

Під керівництвом професора А.І. Трипольської колективом кафедри були вивчені біохімічні та імунологічні порушення в організмі хворих із затяжними та рецидивуючими формами дизентерії (Трипольська А.І., Сацукевич Н.М., Леонова Л.П., Подопригора Н.І., Задорожня Л.А., Корнієнко В.І.), черевного тифу (Паталах П.К.), інфекційного гепатиту (Бичкова В.І., Круть А.П., Бєлікова В.А., Ботченко К.І.), бруцельозу (Суременко М.С.). Вперше була показана провідна роль алергічного компонента у формуванні хронічної дизентерії, ускладнень черевного тифу, а також наслідків та залишкових явищ бруцельозу. У цей період захищено 2 докторські та 9 кандидатських дисертацій. Професора А.І. Трипольську по праву вважають одним з перших фахівців-дослідників з питань клінічної імунології СРСР.

Колектив кафедри інфекційних хвороб 1988  рік

У 1969 р. Микола Степанович закінчив Запорізький державний медичний інститут. З 1969 по 1970 рр. служив в армії лікарем військової частини. 1971-1972 рр. - лікар-інфекціоніст 2-ої інфекційної лікарні м. Запоріжжя; 1972-1974 рр. – навчався в спеціалізованій клінічній ординатурі для роботи за кордоном. З 1975 р. його подальша трудова і наукова діяльність пов’язана з Дніпропетровським медичним інститутом, після перейменування – Дніпровським державним медичним університетом. З 1975 по 1985 р. –асистент, а з 1985 р. – доцент кафедри інфекційних хвороб. Кандидатська дисертація «Клініко-імунологічні особливості різних форм бруцельозу» захищена у 1976 р. (науковий керівник А.І. Трипільська).

       Новою віхою стала робота консультантом - інфекціоністом у країнах Африки з 1979 по 1982 рр. Микола Степанович проходив стажування в Інституті медичної паразитології та тропічної медицини ім. Є. І. Марциновського, закінчив Національний інститут мов (португальська та іспанська) у м. Луанда (Народна республіка Ангола), вільно володіє англійською та португальською мовами. З 1982 по 1987 рр., завдяки професійним здібностям, був запрошений та працював на посту першого менеджеру ВООЗ з питань контролю діарейних хвороб і програми імунізації населення (кір, дифтерія, поліомієліт) та до 1987 р. був першим менеджером ВООЗ з питань інфекційних хвороб.

Колектив кафедри інфекційних хвороб 2007 рік

Упродовж 1988-2008 рр. Микола Степанович очолював кафедру інфекційних хвороб Дніпропетровської державної медичної академії, а з 2009 по 2021 рр. працював доцентом кафедри інфекційних хвороб та передавав безцінний досвід своїм учням.  Всі роки своєї професійної діяльності Микола Степанович не переставав вражати колег своєю працездатністю, енергійністю, високим творчім потенціалом та неповторною харизмою. Він розв’язував будь-які питання та труднощі, що ставали на його шляху і завжди був готовий допомогти колегам і друзям у вирішенні складних завдань. Так, у 1989 р. проводив спеціалізовану підготовку лікарів і епідеміологів в Туркменії та Таджикистані з питань профілактики поширення інфекційних хвороб у регіоні. В 1991 р. – завідував підготовчим відділом Дніпропетровської державної медичної академії (ДДМА). Відмінник охорони здоров’я (1991 р.). Протягом десяти років Микола Степанович Суременко був відповідальним секретарем державної екзаменаційної комісії. В 1992 р. – перший декан підготовчого відділення ДДМА для навчання іноземних студентів. З 1994 по 1998 рр. – декан факультету іноземних студентів.

Високий рівень професіоналізму, клінічної ерудиції та життєвої мудрості у поєднанні з цілеспрямованістю, працездатністю і організаторськими здібностями Миколи Степановича були неодноразово відзначені спільнотою. Суременко М.С. – відмінник охорони здоров’я (1986 р., 1991 р.), лауреат винаходів і досягнень України (1990 р.), у 1995 р. він отримав диплом пошани Виставки досягнень народного господарства України (на ВДНГ СРСР). В 1997 р. організував та очолив Дніпропетровське науково-практичне товариство лікарів-інфекціоністів у рамках Асоціації інфекціоністів України і по 2009 р. був його головою. Протягом багатьох років був членом атестаційної комісії лікарів за спеціальністю «Інфекційні хвороби». Від Всеукраїнської Асоціації інфекціоністів нагороджений Медаллю Агапіта Печерського за внесок у боротьбу з інфекційними хворобами (2010 р.). Член редакційної ради всеукраїнського науково-практичного медичного журналу «Інфекційні хвороби». Підготував 7 кандидатів медичних наук. Автор понад 350 наукових праць, у тому числі 7 винаходів, 10 методичних рекомендацій, 17 навчальних посібників, 6 інформаційних листів, 2 довідників, 1 словника та 2 атласів інфекційних хвороб. Основні напрями наукової роботи: вивчення патогенетичної ролі первинної ланки імунітету при інфекційних хворобах; вірусні та паразитарні хвороби на тлі поєднаної патології; вдосконалення лікування деяких інфекційних хвороб

З 2000 до 2008 р. кафедра інфекційних хвороб була об'єднана з курсом епідеміології. Творча співдружність викладачів кафедри та органів охорони здоров'я сприяла зниженню рівня захворюваності на інфекційну патологію в десятки разів. Під керівництвом М.С. Суременко тривало вивчення клініки, патогенезу, діагностики та особливостей лікування вірусних гепатитів на тлі супутніх токсичних уражень печінки, у тому числі наркотичних, що було одною з пріоритетних проблем  у регіоні та Україні загалом у ті роки. Багато років на кафедрі інфекційних хвороб працювали та продовжують працювати вчені: П. К. Паталах, А. П. Круть, Н.П. Баранова, К.М. Легеза, В.І.Корнієнко, Зубенко, В.І. Шафранов, Н.І. Подопригора, Л.А. Задорожня, К.Ю. Литвин, В.П. Дядик; С.А. Галущенко, О.П. Шевченко-Макаренко, О.О. Волікова, О.А. Кушнерова; Г.С. Біла-Попович; лаборант В. В. Копиленко, вчені з курсу епідеміології – доцент Л.М. Сладкова; викладачі А.М. Іванова, І.А. Андрєєва, старший лаборант М.В. Семеняк, які внесли чималий внесок у формування кафедри та розвиток студентів, молодих педагогів та лікарів. За цей період на кафедрі отримано 4 патенти на винаходи, захищено 7 кандидатських дисертацій, опубліковано більш ніж 200 наукових праць. Також вивчався вплив нових препаратів із високою антагоністичною активністю щодо широкого спектру патогенних та умовно-патогенних бактерій, антивірусних засобів, що впливають на синтез інтерферону.

Опліч з кафедрою інфекційних хвороб увесь час плідно працюють науковці кафедри дитячих інфекційних хвороб, які займаються проблемами дитячих інфекцій та надають кваліфіковану консультативно-лікувальну помогу маленьким пацієнтам у відділеннях, як інфекційної лікарні, так і у відділеннях багатопрофільних дитячих лікарень міста. Естафету Євгенїї Попкової було передано доценту Галині Василівні Левиной, яку у 1956 року було призначено завідувати кафедрою дитячих інфекційних хвороб.

Ніна Василівна у 1952 р. з «відзнакою» закінчила педіатричний факультет ІІ Московського медичного інституту і була зарахована до клінічної ординатури кафедри педіатрії лікувального факультету однойменного інституту.

У 1956 р. успішно захистила кандидатську дисертацію. З того часу працювала у медичному інституті м. Дніпропетровська (м. Дніпро) на кафедрі госпітальної педіатрії на посаді асистента. У 1969 р. захистила докторську дисертацію та з цього часу до 1972 р. працювала на кафедрі дитячих хвороб на посаді професора.

Протягом 15 років (1979–1994) професор Н.В. Бєляєва очолювала кафедру дитячих інфекційних хвороб Дніпропетровського медичного інституту. У цей час Ніна Василівна підготувала багато медичних кадрів, зокрема 5 кандидатів наук, була автором понад 200 наукових праць. У ті роки були написані дві монографії з проблеми вірусних гепатитів та сепсису у дітей (1976, 1989). Ніна Василівна брала участь у написанні вітчизняного підручника «Довідник з дитячих інфекцій» (1990). Основним науковим напрямом кафедри 1980–90-х років була проблема вірусних гепатитів у дітей, що широко відображено у численних статтях, методичних рекомендаціях, захищених дисертаціях. Доценти І.В. Штирьов та Н.В. Юрков написали монографію "Вірусні гепатити у дітей" (1991 р.).

Довгі роки Ніна Василівна була головою товариства інфекціоністів. Очолювала дитячу кардіологічну службу у Дніпропетровську та Дніпропетровській області, консультувала у дитячому кардіологічному санаторії, пульмонологічному санаторії, була провідним дитячим гепатологом у Дніпропетровській області. Обслуговувала населення області щодо санітарної авіації. Доводилося виїжджати вночі до різних населених пунктів області до складних хворих. У містах області читала лекції для лікарів та консультувала дітей у різних лікарнях та дитячих санаторіях, вела студентський науковий гурток. Була заступником декана з лікувальної та наукової роботи. Ніна Василівна була почесним членом Київської асоціації педіатрів, яка існує з 1900 р., академік української академії з апітерапії.

З 1994 р. кафедру дитячих інфекційних хвороб очолила доктор медичних наук, професор Людмила Романівна Шостакович-Корецька.

У 1996 р. в результаті реорганізації кафедру факультетської педіатрії було об'єднано з кафедрою дитячих інфекційних хвороб. Основним науковим напрямом кафедри факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб стало вивчення етіологічних та патогенетичних аспектів розвитку імунопатологічних станів у дітей та пошук сучасних ефективних засобів імунокорекції. В рамках цього напрямку виконувалася науково-дослідна робота на тему «Розробка нових підходів до імунокорекції у дітей з імунним дисбалансом» (1999–2004). Продовженням цього напряму стала наукова тематика, затверджена з 2005 року, — «Етіологічні та імуногенетичні фактори формування імунопатологічних захворювань у дітей та підлітків». На кафедрі виконувались наукові дослідження базисного та прикладного значення за темами, затвердженими та фінансованими МОЗ України, обласними та міськими організаціями, а також у кооперації із закордонними науковими організаціями.

1. Розробка теоретичних клініко-експериментальних підходів у терапії вірусних гепатитів у дітей на основі нових імунокоректорів (спільно з кафедрою біологічної та неорганічної хімії ДДМА, 1994–1997 рр.).

2. Вивчення стану поствакцинального імунітету у дітей, які проживають у великих промислових центрах, та розробка ефективної методики імунопрофілактики кору та дифтерії (спільно з ДонНМУ, 1994–1996 рр., 1997–1998 рр.).

3. Вивчення клініко-епідеміологічних особливостей ВІЛ-інфекції у Дніпропетровській області та розробка рекомендацій щодо виявлення СНІДу (спільно з Дніпропетровським міським центром з профілактики та боротьби зі СНІДом, 1994 р.).

4. З 1990 по 1999 р. на замовлення облдержадміністрації виконувалася спільно з колективом 9 кафедр ДДМА науково-дослідна робота з вивчення впливу терапевтичних та реабілітаційних властивостей унікального бальнеологічного курорту Наддніпрянщини «Солений лиман» на дітей, які перенесли гострий вірусний гепатит з сочетаною алергічною патологією.

5. "Перинатальна ВІЛ-інфекція - нові підходи до профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ від матері дитині" (грант МОЗ України, 2003).

6. З 2005 до 2010 рр. співробітниками кафедри виконувався грант Американського фонду цивільних досліджень та розвитку спільно з університетом Сан-Антоніо (штат Техас) на тему "Генетичні детермінанти ВІЛ-інфекції у дітей". Це фундаментальні для ВІЛ/СНІДу дослідження з генетики ВІЛ.

7. Вивчення епідеміології менінгококової інфекції у Європі (разом з Англійською королівською школою, 1996–1999 рр.).

Багато років на кафедрі факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб плідно працювали професор А.Є. Абатуров., професор В.В. Маврутенков, доценти - С.І. Редечкіна, Т.І. Єлтишева, Ю.П. М'ясоїд, А.Г. Вернік,, О.А. Агафонова, І.Л. Височіна, О.А. Герасименко, А.В. Чергінець, асистенти - І.В.Будаєва, Є.П Василенко, Л.О. Петренко, О.О. Кривуша, О.М. Якуніна, З.О. Чикаренко, старший лаборант Л.М. Бабенко, які зробили великий внесок у розвиток кафедри та виховання студентів, молодих викладачів та лікарів.

У 2008 році (через 60 років з моменту заснування кафедри дитячих інфекцій) обидві кафедри (кафедра інфекційних хвороб та дитячих інфекцій) були об'єднані в одну, з викладанням таких дисциплін, як інфекційні хвороби, дитячі інфекційні хвороби, актуальні питання ВІЛ-інфекції. З цього часу розпочалася найновіша історія кафедри інфекційних хвороб Дніпровського державного медичного університету під керівництвом доктора медичних наук, професора Л.Р. Шостакович-Корецької (2008 – 2020 рр.)

Колектив кафедри інфекційних хвороб 2013 року 

Під керівництвом професора Л.Р. Шостакович-Корецької захищено 3 докторські (В.В. Маврутенков, К. Ю. Литвин, О.П. Шевченко-Макаренко) та 12 кандидатських дисертаційних робіт. Людмила Романівна — автор та співавтор понад 600 друкованих праць, у тому числі 3 монографій, 15 патентів, 13 національних підручників та 9 навчальних посібників.

За самовіддану, плідну працю, високий професіоналізм у роботі, значний особистий внесок у розвиток медичної освіти та науки, підготовку медичних кадрів, відданість справі та активну громадську діяльність професор Л.Р. Шостакович-Корецька нагороджена Почесними грамотами Дніпропетровської медичної академії, Дніпропетровської обласної адміністрації, Асоціації іфекціоністів України, МОЗ України та Кабінету Міністрів України (2005, 2006, 2009, 2015). Від Всеукраїнської асоціації інфекціоністів нагороджено орденом преподобного Агапіта Печерського за внесок у боротьбу з інфекційними захворюваннями (2015 р.).

У цей період на кафедрі виконувались наукові дослідження базисного та прикладного значення за темами, затвердженими та фінансованими МОЗ України, обласними та міськими організаціями, а також у кооперації із закордонними науковими організаціями:

1. Грант Американського фонду цивільних досліджень та розвитку «Генетичні детермінанти сприйнятливості організму до ВІЛ/СНІДу та відповіді на ВААРТ» (UKB1-2931-DN-08. Host Genetic Determinants of HIV/AIDS Susceptibility and HAART Response 2009–201) В рамках цього проєкту, у співпраці із завідувачем лабораторії генетичних досліджень університету Техасу в Сан-Антоніо, відомим у США дослідником у галузі генетики ВІЛ професором Сунілом Агуйя, професор Л.Р. Шостакович-Корецька та асистент З.А. Чикаренко приймали участь у проведенні наукових досліджень в період 2007  - 2010 р.

2. Виконання робіт на замовлення Міністерства охорони здоров'я України.

— «Системний моніторинг ВААРТ при ВІЛ/СНІД – прогноз ефективності та шляхи оптимізації».

— «Державна цільова соціальна програма профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів».

— Загальнодержавна програма МОЗ України забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, спостереження та підтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2009 –2014 роки.

Професор Л. Р. Шостакович-Корецька входила до складу робочої групи з розробки Проекту закону України «Про затвердження загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 рр.», була керівником пілотного проекту регулювання цін на лікарські препарати для хворих на гіпертонічну хворобу та проведення Всесвітнього дня здоров'я, присвяченого питанням виявлення, лікування та профілактики гіпертонії протягом 2013–2015 років.

Під керівництвом Людмили Романівни колектив кафедри інфекційних хвороб взяв участь в багатьох  програмах регіонального рівня, зокрема:

—     обласній програмі «Здоров'я населення Дніпропетровщини» на 2015–2019 роки.

— програмі структурного системного моніторингу ефективності заходів діагностики, профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу у Дніпропетровському регіоні.

—     Щорічній регіональній програма Департаменту охорони здоров'я ОДА м. Дніпропетровська "Профілактика ВІЛ-інфекції (СНІДу) у м. Дніпропетровську"

—      «Програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб у Дніпропетровській області 2009–2015 рр.».

З ініціативи та за участю кафедри у лікувально-діагностичному центрі Дніпропетровської медичної академії було організовано роботу ПЛР-лабораторії; створений реєстр хворих на хронічні вірусні гепатити у Дніпропетровській області.

За останні роки співробітники кафедри отримали більш 16 персональних міжнародних грантів на участь у конференціях та семінарах-стажуваннях, які проходили у Зальцбурзі (Австрія), Севільї (Іспанія), Парижі (Франція), Римі (Італія), Амстердамі (Нідерланди), Барселоні (Іспанія), Празі (Чехія), Глазго (Великобританія) та ін.

Маючи безмежний творчий потенціал і здатність до вирішення надскладних питань, професор Л.Р. Шостакович-Корецька продовжує плідно навчати студентів, аспірантів та викладачів, відкриваючи новітні та актуальні напрями наукових пошуків. 

З 2020 року кафедру очолює доктор медичних наук, професор Катерина Юрiївна Литвин – учениця професора Л.Р. Шостакович-Корецької та доцента М.С. Суременка. Сучасній кадровий склад кафедри: завідувач кафедри – д. мед. н., професор К.Ю. Литвин; д. мед. н., професор Л.Р. Шостакович-Корецька та д. мед. н. професор В. В. Маврутенков (відповідальний за наукову роботу); доценти: к. мед.н. А.В. Чергінець (завуч кафедри), к. мед. н. Т.А. Гайдук (заступник декана міжнародного факультету), д. мед. н. О.П. Шевченко-Макаренко, к. мед. н. З.О. Чикаренко;  к. мед. н. В. П. Дядик,  к. мед. н. С.А. Галущенко; асистенти: к. мед. н. Будаєва І.В., к. мед. н. О.М. Якуніна (відповідальна за лікувальну роботу),  к. мед. н. О.А. Кушнєрова, к. мед. н. О.В. Шевельова, к. мед. н. М.А. Ніколайчук, к. мед. н. Г.О. Ревенко,   О.О. Білоконь, О.О. Волікова; старший лаборант Л.М. Бабенко; лаборанти: В.В. Копиленко, В.О. Пушкарь; аспірант Д.В. Городецька.

У теперішній час продовжується науковий напрямок кафедри. Центральне місце у наукових та практичних аспектах діяльності колективу кафедри посідають проблеми патогенезу та лікування соціально значущих інфекційних захворювань (ВІЛ-інфекція, вірусні гепатити) та проблеми формування імунітету при різних інфекційних захворюваннях.  Співробітники кафедри беруть активну участь (у складі робочих груп, тренінгів) у підготовці та реалізації програм боротьби з цими захворюваннями.

У 2021 році на кафедрі захищено 3 кандидатські дисертаційні роботи (Кушнєрова О.А., Шевельова О.В., Ніколайчук М.А), та 1 докторська (Шевченко-Макаренко О.П.) під керівництвом професора Л.Р. Шостакович-Корецької. Також захищена 1 дисертаційна робота на звання доктора філософії PhD ( Ревенко Г.О.) під керівництвом професора В.В. Маврутенкова.

У 2022 році на кафедрі розпочато нову НДР «Визначення епігенетичних факторів, що впливають на формування набутого імунітету при гострих та хронічних інфекційних захворюваннях у дітей та дорослих».

Співробітники з професорсько - викладацького складу кафедри отримують гранти на публікації, постерні доповіді та участь  в  Європейських конгресах та всі є дійсними членами Асоціації інфекціоністів України.  Професор К. Ю. Литвин є  також членом EACS (European AIDS Clinical Society), Професор Л.Р. Шостакович-Корецька - членом ІSІD (International Society for Infectious Disease); ІАS (International AIDS Society); EACS (European AIDS Clinical Society); член ERS (European Respiratory Society). Професор В. В. Маврутенков – є дійсним членом Громадської організації «Всеукраїнської асоціації дитячої імунології», членом комісії з наукових впроваджень КЗ «ДМКЛ №21 ім проф. Є.Г. Попкової», експертом Постійної робочої групи МОЗ України з «Централізованої закупівлі для дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит»; членом рупи експертів МОЗ України за напрямами «Інфекційні хвороби, дитячі інфекційні хвороби. Паразитологія».

Асистент кафедри, к. мед. н. М.А. Ніколайчук, яка є членом YING (EACS (European AIDS Clinical Society) Young Investigators), у 2021 році отримала гранти на наукове та практичне стажування (offline) у Centre of Excellence for Health, Immunity and Infections (CHIP), WHO Collaborating Centre on HIV and Viral Hepatitis та       Copenhagen University Hospital – Rigshospitalet, the Department of Infectious Diseases  (Данія, Копенгаген).

Колектив кафедри інфекційних хвороб 2021 року.

Колектив кафедри інфекційних хвороб багато уваги приділяє виховній  роботі серед студентів ДДМУ. На кафедрі працює науковий студентський гурток (керівники доцент С.А. Галущенко, асистент О.М. Якуніна). Студентські роботи, виконані під керівництвом Л.Р. Шостакович-Корецької, займали призові місця на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт, у тому числі, англомовних. Студенти, які займаються у науковому гуртку кафедри виступали  з доповідями на студентських конференціях, брали участь у написанні тез та статей, неодноразово ставали призерами Всеукраїнської студентської олімпіади з інфекційних хвороб.

Колектив кафедри продовжує тісно співпрацювати з клінічними базами ДДМУ. КНП «Міська клінічна лікарня № 21 імені професора Є. Г. Попкової» ДМР (генеральний директор М.О.Турчин), як і у попередні роки, залишається головною клінічною базою кафедри. З березня 2020 року МКЛ №21 була опорною для надання медичної допомоги хворим на COVID-19. Співробітники кафедри з моменту звернень перших пацієнтів у нашому місті активно долучились до боротьби з цією інфекцією. Подякою МОЗ України та Подякою міського голови м. Дніпра Б.А. Філатова за досягнення у професійній діяльності та особистий внесок щодо запобігання і поширення COVID-19 відзначені професори Л.Р. Шостакович-Корецька, К.Ю. Литвин та В.В. Маврутенков.

Співробітниками кафедри за потребою надаються консультації пацієнтам в інших лікувальних закладах міста та області, включаючи дитячі відділення.

       У розпал епідемії коронавірусної хвороби викладачі кафедри інфекційних хвороб  проводили медичні обходи у гуртожитках ДДМУ з метою виявлення і надання лікувально-консультативної допомоги студентам з підозрою або підтвердженими випадками коронавірусної хвороби.

Зараз Україна зіштовхнулася з новим іспитом – війною з російським агресором. Не зважаючи на складнощі, колектив кафедри продовжує свою роботу, навчаючи студентів, інтернів та аспірантів, займаючись науковими дослідженнями та  надаючи лікувально-консультативну допомогу мешканцям міста, постраждалим від війни тимчасово-переміщеним особам та нашим захисникам.

У своє майбутнє колектив кафедри дивиться з певним оптимізмом і своєю основною метою вважає подальший розвиток і удосконалення національної наукової школи інфекціоністів та її інтеграцію в світовий науковий процес в ім'я незалежної, сильної України.